Закон україни про правову допомогу

Надання безоплатної правової допомоги юристами

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. 02.06.11 р. було прийнято Закон України № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» 1 . Цей Закон визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Трошки понять, визначених спеціальним законодавством:

правова допомога

надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення

правові послуги

надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, ОМС, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації

безоплатна правова допомога

правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел

безоплатна первинна правова допомога

вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, ОМС, посадових і службових осіб

безоплатна вторинна правова допомога

вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, включає в себе захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, ОМС, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру

Отже, як бачимо, гарантована Конституцією України безоплатна правова допомога поділяється на два види: первинну (просвітницька функція та допомога у складенні документів не процесуального характеру) та вторинну (надання правничої допомоги в судовому провадженні).

Юристи ОМС можуть надавати лише безоплатну первинну правову допомогу, іншим видом займається мережа системи надання безоплатної вторинної правової допомоги (регіональні та місцеві центри) на чолі з Координаційним центром з надання правової допомоги.

Види правових послуг

Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та Законом № 3460 мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг (ч. 2 ст. 7 Закону № 3460):

надання правової інформації

надання консультацій і роз’яснень з правових питань

складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру)

надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації

Правова інформація — будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо (ст. 17 Закону № 2657).

Джерелами правової інформації є:

інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти

міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права

ненормативні правові акти

повідомлення засобів масової інформації

інші джерела інформації з правових питань

Консультація (лат. consultatio — нарада) — порада, що дається фахівцем. Консультування — це вид інтелектуальної діяльності, основне завдання якої полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку подій залежно від обраного способу досягнення результатів.

Під час консультування юрист роз’яснює клієнту вимоги чинного законодавства, надає поради щодо способів та методів реалізації прав та обов’язків із окресленням усіх можливих варіантів розвитку події, зазначає усі можливі наслідки (у т. ч. негативні) та наявні ризики.

Документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

До юристів у рамках реалізації права на правову допомогу можуть звертатися особи із проханням скласти документи, наприклад, для приватизації, оформлення заяви про зміну наймача, скарги на дії уповноважених осіб, пропозиції щодо покращення роботи певного органу тощо. Коло питань може бути необмеженим. Заяви, скарги та інші документи правового характеру складаються із врахуванням вимог чинного законодавства та посиланням на конкретні норми.

Кожна особа має право звернутись до вас із проханням надати безоплатну правову допомогу. Незалежно від наявності на території вашого населення пункту іншого суб’єкта надання безоплатної первинної правової допомоги (наприклад, бюро правової допомоги) відмовити особі в наданні запитуваної правової допомоги, яка входить до сфери ваших повноважень (наприклад, надання роз’яснень чинного законодавства) ви не маєте права. Заявник може навіть одночасно звертатись із аналогічними запитами до всіх суб’єктів, які надають безоплатну первинну правову допомогу на території певного населеного пункту, що також не може стати підставою для відмови у наданні запитуваної допомоги.

Також ви можете підготувати особу до звернення до органу, який надає безоплатну вторинну правову допомогу. Для цього слід бути обізнаними про те, хто може бути суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу. У багатьох випадках для того, щоб отримати право на безоплатну вторинну правову допомогу, слід зібрати необхідні документи, які підтверджують відношення особи до певної категорії, про що ви і маєте попередити заявника, а в разі необхідності — допомогти в отриманні останніх.

Згідно зі ст. 14 Закону № 3460 право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

Види правових послуг

особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб

діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів

внутрішньо переміщені особи

усі види послуг

громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, з питань, пов’язаних з отриманням цієї довідки до моменту її отримання

особи, до яких застосовано адміністративне затримання

здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, ОМС, перед іншими особами;

особи, до яких застосовано адміністративний арешт

особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими

особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких захисник залучається для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі

ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 3 , особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань

3 Далі за текстом — Закон № 3551.

Категорія осіб

особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону № 3551, до моменту прийняття рішення про надання такого статусу

особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи — протягом розгляду справи в суді

особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку — протягом розгляду справи в суді

складення документів процесуального характеру

особи, реабілітовані відповідно до законодавства України — стосовно питань, пов’язаних з реабілітацією

Медіація (англ. mediation — посередництво) — вид альтернативного врегулювання спорів, метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

Станом на сьогоднішній день в Україні не існує законодавства, яке б регулювало питання здійснення медіації, у Верховній Раді зареєстровано два відповідні законопроекти, разом із тим медіаційні послуги набирають популярності та доводять свою ефективність на практиці.

Розгляд звернень

Статтею 10 Закону № 3460 визначений порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги.

Так, звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до ОМС відповідно до їх компетенції.

Звернення про надання правових послуг, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками. Звернення про надання правових послуг, що стосуються осіб, визнаних судом недієздатними або дієздатність яких обмежена судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.

У разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг з питань, що віднесені до їх повноважень, ви зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Законодавством заборонено встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 7 Закону № 3460, та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції ОМС, в якому ви працюєте, протягом п’яти календарних днів необхідно надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.

Якщо під час розгляду звернення встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, ви зобов’язані роз’яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги. Більш детально про місце розташування та порядок роботи відповідного центру із системи безоплатної вторинної правової допомоги ви можете дізнатися на офіційному сайті Координаційного центру з надання правової допомоги (http://legalaid.gov.ua) у розділах «Регіональні центри» (прим. — забезпечують надання допомоги у кримінальних провадженнях та у справах про адміністративні правопорушення) та «Місцеві центри» (прим. — забезпечують надання правової допомоги у цивільних та адміністративних справах, а також свідкам і потерпілим у кримінальних провадженнях).

Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

Задля полегшення вашої роботи та сприяння мешканцям у легкому викладенні суті свого звернення доречно користуватися вже надрукованими бланками заяв про надання безоплатної первинної правової допомоги. Він може виглядати так:

ОМС також може затвердити положення про порядок надання безоплатної первинної правової допомоги, в якому передбачити додаткові процедури розгляду звернень осіб за наданням правової допомоги. Такими процедурами можуть бути: порядок реєстрації звернення, передання його на розгляд юристу (юридичному відділу), можливість юриста перенаправити звернення до іншого відділу (сектору) ОМС, який може надати, наприклад, зразок запитуваного документа, конкретні строки для цих дій з урахуванням максимального строку розгляду звернення з моменту його реєстрації.

Положення не може суперечити вимогам чинного законодавства.

Особистий прийом

Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік затверджується розпорядженням ОМС. Графік прийому осіб повинен бути доведений до їх відома шляхом розміщення на офіційному сайті ради та стенді оголошень.

Особистий прийом проводиться висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз’яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов’язків.

Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, ви зобов’язані роз’яснити їй порядок подання такого звернення.

Оскарження рішень щодо надання безоплатної правової допомоги

Частиною 1 ст. 30 Закону № 3469 передбачено право особи оскаржити рішення щодо надання безоплатної первинної правової допомоги. Відмова у наданні безоплатної первинної правової допомоги може бути оскаржена в установленому законом порядку до суду.

Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку.

Особи, які порушили Закон № 3460, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Виберіть свій варіант підписки, щоб отримати доступ до всіх номерів журналу «Місцеве самоврядування».

i.factor.ua

Витяг з Закону України «Про безоплатну правову допомогу»

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому
значенні:

1) безоплатна правова допомога — правова допомога, що
гарантується державою та повністю або частково надається за
рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;

2) законні представники — батьки, усиновителі,
батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі,
опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують
функції опікунів і піклувальників;

3) правова допомога — надання правових послуг, спрямованих на
забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина,
захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;

4) правові послуги — надання правової інформації,
консультацій і роз&#39яснень з правових питань; складення заяв,
скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання
безоплатної правової допомоги суб&#39єктам права на безоплатну
первинну правову допомогу та суб&#39єктам права на безоплатну
вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

2. Порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним
особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які
займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з
відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним
законодавством і статутами цих організацій.

Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу

1. Право на безоплатну правову допомогу — гарантована
Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи
особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до
безоплатної правової допомоги

1. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не
допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.

Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ
ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги

1. Безоплатна первинна правова допомога — вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.

2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1) надання правової інформації;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної
правової допомоги та медіації.

Стаття 8. Суб&#39єкти права на безоплатну первинну правову
допомогу

1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з
Конституцією України та цим Законом мають усі
особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Стаття 9. Суб&#39єкти надання безоплатної первинної правової
допомоги

1. Суб&#39єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особи приватного права;

4) спеціалізовані установи.

Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання
безоплатної первинної правової допомоги

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов&#39язані проводити особистий прийом осіб, які потребують
безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

2. Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової
допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.

3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
забезпечують проведення особистого прийому осіб
висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз&#39яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов&#39язків.

4. Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги,
працівник, який проводить особистий прийом, зобов&#39язаний
роз&#39яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ
ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги

1. Безоплатна вторинна правова допомога — вид державної
гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу
осіб до правосуддя.

2. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Стаття 14. Суб&#39єкти права на безоплатну вторинну правову
допомогу

1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим
Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування,
безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами
насильства в сім&#39ї, — на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, —
на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, — на
правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;

5) особи, які затримані за підозрою у вчиненні злочину, — на
правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13
цього Закону;
6) особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під
вартою, — на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі якщо слідчий суддя, суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті;
7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких
відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором,
слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, — на правову послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
8) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про
біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового
захисту», — на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття
рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, — на правові послуги, передбачені пунктами 1-3 частини другої статті 13 цього Закону,
стосовно питань, пов&#39язаних з їх соціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної
особи, — на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку, — на правові
послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього
Закону, протягом розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства
України, — на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов&#39язаних з
реабілітацією.

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають
громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні
договори про правову допомогу, згода на обов&#39язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов&#39язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

Стаття 15. Суб&#39єкти надання безоплатної вторинної правової
допомоги

1. Суб&#39єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги
в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за
контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на
підставі договору.

Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги

1. Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної
правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених
частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з
метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на
безоплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є
неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова
допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту
у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної
правової допомоги.

2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої
цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз&#39яснення
про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ
чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна.

Стаття 25. Права суб&#39єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги

1. Суб&#39єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги
має право:

1) здійснювати захист у кримінальному провадженні під час
досудового розслідування та судового провадження на підставі
доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
2) брати участь у розгляді справи про адміністративне
правопорушення на підставі доручення Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
3) представляти права і законні інтереси осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
4) запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх
копії, необхідні у зв&#39язку з наданням безоплатної вторинної
правової допомоги в судах, інших державних органах, органах
місцевого самоврядування, перед іншими особами;
5) збирати відомості з метою використання їх під час захисту
прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання
безоплатної вторинної правової допомоги;
6) ознайомлюватися в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та
організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею;
7) інформувати Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги про настання обставин, що передбачають припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону;
8) на належну оплату діяльності з надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на
підставі договору, має всі права та гарантії, встановлені Законом
України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Стаття 26. Обов&#39язки суб&#39єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги

1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу,
зобов&#39язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України), цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов&#39язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів;

2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну
вторинну правову допомогу;

3) приймати до провадження справи осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів,
укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;

4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка
стала відомою у зв&#39язку з наданням безоплатної вторинної правової
допомоги.

Стаття 29. Фінансування безоплатної правової допомоги

1. Фінансування безоплатної первинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.

2. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 2 червня 2011 року
N 3460-VI

just-mykolaiv.gov.ua